Монастирецький ліцей Горінчівської сільської ради

Назва закладу Монастирецький ліцей Горінчівської сільської ради

Тип закладу ліцей

Форма власності комунальна

Адреса с. Монастирець, вул. Центральна, 120

Кількість учнів 424, вихованців дошкільного підрозділу 54

Кількість класів 22, груп дошкільного підрозділу 3

Кількість працівників 91

Освітня програма http://monastyretszzso.uz.sch.in.ua/pro_shkolu/perevagi_navchannya/

Мова навчання українська

Історія  Монастирецького   ліцею

Школа та вчитель ... Два обереги, які споконвічно стоять на сторожі духовності, освіченості, культури підростаючих поколінь. Історія будь- якого села починається з історії школи. Адже тут  проходять  найкращі роки життя його мешканців: дитинство, юність, молодість. Тисяч  випускників покинули шкільний поріг, залишивши в невидимих духовних нішах гамірне відлуння дитинства.

Історія   шкільного   життя   в с. Монастирець (до 1945 року це був присілок с. Горінчова – Нerincse-Monostor ),  цікава та багатогранна. Важко було здобувати знання, бо навчання у школі велися різними мовами, адже зміна влади диктувала свої правила: Закарпаття перебувало під владою Австро-Угорщини, з 1919-1939 рр. - у складі Чехословаччини (період розквіту краю), весна 1939 року знаменувала короткотривале існування незалежної держави- Карпатська Україна, в роки Другої світової війни – під окупацією Угорщини, у 1946 році  утворено Закарпатську область у складі УРСР. Ці зміни дають поштовх для розвитку краю та освіти зокрема.

У 1919 році культурно-освітня спадщина Чехословаччини ледь животіла. Більшість місцевого населення було малограмотним. Закарпатці охоче віддавали дітей до церковних шкіл. За  знаннями  долали  кілометри  до м. Хуст  у  «горожанку». Завдання державних шкіл було змадяризувати населення, а церковних – тримати у своїй конфесії. За таких умов влада Чехословацької республіки почала проводити активну освітню політику. Упродовж 1920-1930-х років були створені й успішно діяли десятки українських установ.  Неписьменність різко скорочувалася, культура населення зростала. 24 жовтня 1944 року село визволено від фашистської окупації частинами 237 гвардійської стрілецької дивізії. Саме в цей час у селі почала працювати початкова школа, директором якої була Ростока Олена Дмитрівна.

У  1945  році  в Монастирці  відкрито  семирічну   школу. Сільські діти мали можливість продовжувати навчання у стінах рідного закладу і бути учнями    п’ятого   класу. Їх оцінювали   за   п’ятибальною  системою. Щоб  повністю  забезпечити навчальний   процес, у село було направлено ряд  вчителів, які складали основу педагогічного колективу: Егреші Маргариту Василівну, Боднар Зінаїду Іванівну, Гербей Олену Дмитрівну, Пребуш Йолану Антонівну, Тимчик Маргариту Миколаївну, Баран Ганну Василівну, Фречку Василя Івановича, Хвуст Ганну Василівну, Кілійчук Ганну Федорівну, Пристаю Василину Василівну, Вовчок Ганну Федорівну,  Данко  Юлію Юріївну. Майже всі вони залишилися в Монастирці, повиходили заміж і взяли прізвища своїх чоловіків.

На початку 1950-х років у присілку Перехуд почала функціонувати  початкова школа.  Будівлю конфіскувала тодішня влада у місцевого жителя  Калина Івана, бо вважала його куркулем,  і ввела її в експлуатацію як навчальний заклад.  В  ній   було  всього   чотири   класні   приміщення.

В кінці 1950 –х років у присілку Тополин побудували початкову школу, в якій було помешкання для вчителя. Тут розпочав  свою трудову педагогічну діяльність Якубишин Тома Васильович. Він був завідувач школи. Змінює його на посаді  Балабан Володимир Федорович. Вчителями працювали:  Якубишин Юлія Юріївна (у 1950-х роках), Лемак Ганна Юріївна (1981-1984 рр.),  Ребрій Ольга Миколаївна. Згодом школу закрили.

Початкову освіту місцеві дітлахи здобували і у інших присілках населеного пункту, у власних будинках його мешканців:

• Голиця  (тепер - Тополин) у  Боня Івана, з 2000-по 2021 рік – у Горвата Василя; - З 1956 року тут працював Ростока Іван Васильович, з 1988 року – Гарасим Микола Іванович
• Шетелин (нині - Облаз), у Вовчка Степана, з 2005 року - у Ігнатка Івана. Свою трудову діяльність тут розпочав Вакаров  Степан Ілліч,      довгий період часу тут працювала Ростока Олена Михайлівна
• Поточок  - з 1947-по 1956 рр функціонувала початкова школа у Лемака Івана Юрійовича, згодом -  у Антоня Якова Івановича, потім -на території  лісництва. Вчили діток Гарасим – Вовчок Ганна Федорівна та Якубишин Тома Васильович (переведений з Тополинської школи)

Порядок у школі був суворий: як правило, учнів залишали після уроків без обіду, ставили на коліна.

У 1953  році  Монастирецька школа  зробила  перший  випуск   сьомого   класу. Директором закладу був  Лемак Максим Іванович.

Поступово розширювалась  матеріальна  база школи.

У сімдесяті роки  заклад було реорганізовано в Монастирецьку  восьмирічну школу, директором якої став Ростока Михайло Дмитрович. Щоб здобути повну середню освіту учні йшли  до  сусіднього  села  Горінчово.  

При   школі   функціонував     гуртожиток,   де   учні   жили   протягом  тижня, працювала  кухня, де можна було смачно поїсти.   Наповнюваність   класів   була   великою: по  три класи на  паралелі (А,Б.В), в  кожному з них -    більше   30-ти  учнів. Треба було шукати додатковий корпус, бо чисельність  дітей збільшувалася.  Частину   класів   перевели   у  приміщення   Монастирецького   лісокомбінату (урочище Рінь), який  у   той  час  почав  занепадати.

Згодом   будівля  стала  непридатною  для  навчально  процесу, тому  частину учнів   тимчасово   перевели   у  Поточанський  заклад, який був філією Монастирецької восьмирічної школи. Важким  був   період,  коли  вчителі   були змушені долати кілометри пішки, щоб встигнути на свій урок.

З 1964 – по 1992 рр.  працював консультаційний пункт Хустської районної заочної середньої школи. Тут отримували  атестати про середню  освіту випускники базової  школи.

У   1977  році  в  Монастирці  запрацювала   старша   школа.   Повну загальну освіту  учні здобували   вже  в  рідному  селі.

З 1984 -по 1988 роки Монастирецьку школу очолив Драб Юрій Іванович.

За його каденції було організувано добудову  шкільного  приміщення.  Уроки трудового навчання проводилися у майстерні, учні вже мали можливість вчитися в біологічному  та фізичному  кабінетах, вчителі мали свій куточок в просторій кімнаті, окреме приміщення було у директора закладу, у підвальному корпусі працювала їдальня.

У 1988 році  Монастирецька восьмирічна школа реорганізована в середню

школу.

Сучасна будівля, споруджена за кошти радгоспу, почала функціонувати  13 вересня  1990 року.  «Ці  трьохповерхові корпуси з актовою та спортивною залами, їдальнею, великими просторими класами і кабінетами звели за два роки.

Директором була призначена Деяк Поліна Василівна, на плечі якої лягли важкі випробування 90-их. Мешканцям села  справді  пощастило, адже це була остання школа  в Хустському районі, побудована  до  розпаду радянського  союзу.

В   новій   красивій   школі почали  працювати   висококваліфіковані   вчителі, колишні випускники закладу  Це  змінило обличчя  освіти, адже  до  1945  року  в  селі  зовсім  не  було  людей  з  вищою  освітою.

   …Шкільне життя йшло своїм порядком. Щодня лунав дзвінок, кличучи учнів на уроки, веселим і неповторним  було  позашкільне життя…

     У   2000  році в  Україні   запровадили 12-ти  бальну   систему   оцінювання  відповідно до  наказу МОН України №428/47

У 2005 році на посаду директора школи  приходить молода, але мудра керівниця  Якубишин Мар’яна Степанівна. Вона ніколи нікого не підводила, на неї можна було покластися в усьому, довіритись у своїх почуттях, попросити допомоги. Справу, яку починала, завжди доводила до кінця; безмежно любила школу, дітей, рідних, людей, життя…Крім  педагогічної  діяльності,  Мар'яна   Степанівна займалася  поетичною діяльністю. Видала  дві   збірки «Між  іншим»  та  «Але». На  базі   школи  майже   щорічно  відбувався   зліт  поетів. Вона не лише ділилися своїми знаннями з дітьми, але і розвивала  їхні таланти, давала можливість проявити себе. Разом з педагогічним колективом створювала всі умови для здійснення навчально-виховної роботи. Уміло керувала господарськими справами. Під керівництвом Мар’яни Степанівни у   школі проведено  капітальний   ремонт парового  опалення за  рахунок  іноземних  інвестицій.

Жахливою новиною для  Монастирецької школи стало  9 грудня 2010, коли Мар’яна  Бонь-Якубишин полишила всі земні справи і «вклала своє життя у дати».

У 2010 році школу очолила Драб Світлана Василівна. Заклад  продовжує жити своїм багатогранним, цiкавим життям. Педагогічний колектив знаходиться у творчому пошуку, впроваджує передовий досвід.

У 2013 році на посаду директора призначена Глеба Лариса Василівна. Велика увага приділяється  національно-патріотиному вихованню учнівської молоді. Активно впроваджуються інноваційні технології навчання, яким сприяє підключення школи до всесвітньої мережі Інтернет.

Учні активно беруть участь у різноманітних творчих та спортивних конкурсах, предметних олімпіадах, змаганнях, де неодноразово стають призерами та переможцями.

Влітку 2016 року Монастирецьку ЗОШ І-ІІІ ст. реорганізовано в Монастирецький навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад»

27 грудня 2016 року у передноворічний тиждень відбулося урочисте відкриття дошкільного підрозділу «Дивокрай». Хлібом і сіллю зустрічали гостей, які завітали на свято. Незабаром до дружньої родини приєдналися маленькі вихованці дитячого садочка.

Тут працюють молоді креативні педагоги, які проводять різноманітні свята, розваги та цікаві майстер-класи.

1  вересня  2018  року офіційно  стартувала  реформа  НУШ для   всіх  першокласників. 

Пандемія Сovid 2019  внесла свої корективи. Педагогічний колектив почав працювати з учнями в дистанційному форматі на різних платформах.

У 2021році - навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад змінено на Монастирецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Горінчівської сільської ради.

У  2022 році  почалася  російсько – українська   війна. Здобувачі освіти разом з  наставниками змушені  приймати нові виклики:   реагування   на  повітряні  тривоги,  блекаути….

 Школа йде  в  ногу  з   часом.  Змінились  види  діяльності  на  уроках, електронний  журнал  витіснив   паперовий.  В   багатьох   класах   є   інтерактивні панелі, телевізори, безперебійний  інтернет…, обладнано кабінети хімії та інформаційних технологій, продовжує працювати шкільний краєзнавчий музей «Пам'яті вдячні нащадки», який створено в 1992 році (кер.: Деяк П.В., Яцков В.А., Дідич Н.І.)

У нашому закладі облаштована інклюзивно-ресурсна кімната, простір, створений відповідно до сучасного законодавства, функціонують три інклюзивні класи, а в дошкільному підрозділі- дві групи.

У 2023 році заклад  загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів змінено на Монастирецький ліцей Горінчівської сільської ради.

Пройшли   роки… Нашій школі цього року виповнилося 35  років!  Вона  на рік  старша   за нашу Україну.

Монастирецький ліцей Горінчівської сільської ради — це сучасний освітній простір, де створено всі умови для гармонійного розвитку, навчання та виховання дітей. Заклад надає якісні знання, формує широку культурну базу та допомагає учням зростати свідомими громадянами з високим рівнем інтелекту й моральних цінностей. Освітній процес у ліцеї ґрунтується на особистісно орієнтованому підході, упровадженні інноваційних технологій та постійному оновленні змісту освіти.

Ліцей постійно впроваджує нові, креативні й результативні методи роботи, що спираються на принципи демократії, співпраці школи та родини, а також на спадкоємність поколінь.

Завдяки продуманій кадровій політиці тут сформувався дружній і професійний педагогічний колектив — творчі, ініціативні та віддані своїй справі вчителі, які працюють з любов’ю й натхненням.

Головна мета педагогів — зробити навчання цікавим, корисним і сучасним. Вони постійно вдосконалюють свою майстерність, вивчають передовий досвід і впроваджують власні педагогічні ідеї, щоб кожен учень мав змогу розкрити свій потенціал.

Зараз Монастирецький ліцей гордо озирається назад, згадуючи  колишніх   випускників. Багато хто з них  здобув  вищу  освіту,  обрав   свою професію.   Сьогодні - це  відомі  лікарі, юристи, адвокати, священники, викладачі та   працівники   рідної   школи:

• Лемак Володимир Якубович- прокурор в Закарпатській області;
• Драб Василь Ілліч – Суддя в Берегівському та Виноградівському районах;
• Ростока Віталій Миколайович – Лікар-травматолог;
• Ростока Ярослав Миколайович- Лікар;
• Антонь Руслан Іванович – Хірург-кардіолог;
• Микулець Василь Юрійович– хірург-травматолог;
• Якубишин Мар'яна Степанівна- поетеса;
• Яцьканич Олена Іванівна -поетеса;
• Діонісій (Бонь)- архімандрид;
• Родіон (Роман Горничар) - архімандрид;
• Арсеній (Василь Драб) – архімандрид;
• Василь Вовчок – протоієрей;
• Антонь Василь- протоієрей…

Історія  продовжується,   і   хочеться   вірити,  що  наша  школа  проживе  ще  не  один  ювілей. Всі  хороші  справи,  зроблені  поколіннями, це  дороговказ  для  наступників!